24 лютого. День, який неможливо забути
Три роки… Три довгих, страшних, болючих роки війни. Ворог прийшов, щоб знищити нас, забрати нашу землю, стерти нашу пам’ять. Він прийшов зі смертю. Але ми обрали життя.
Пам’ятаєте той ранок? Тремтячі руки, гул вибухів, новини, від яких зупинялося серце… Люди в паніці, діти, які питали: “Мамо, що відбувається?”, а ми не мали відповіді.
За ці три роки ми втратили тисячі. Наших найкращих. Молодих хлопців і дівчат, які хотіли жити, мріяли, любили… Вони більше ніколи не обіймуть своїх матерів, не почують сміху своїх дітей. Вони закрили нас собою…
Ми всі змінилися. Хтось взяв до рук зброю. Хтось рятував поранених. Хтось шукав рідних серед руїн… У нас більше немає звичайних днів, бо кожен день – це боротьба.
Але знайте, ми не пробачимо. Ніколи.
За кожне втрачене життя. За кожну сльозу матері. За кожну дитину, яка більше ніколи не скаже “тато”… Ми будемо пам’ятати і йти до кінця.
Україна вистоїть. Україна переможе. Бо за нами – правда. Бо над нами – наші ангели.
Вічна пам’ять героям. Честь і слава кожному, хто бореться.